Епідеміоло́гія (грец. ἐπιδημία — має всенародне поширення; грец. λόγος — вчення) — галузь медицини, разом з тим і загальномедична наука, що вивчає закономірності виникнення і поширення захворювань різної етіології з метою розробки профілактичних заходів (преморбідна, первинна, вторинна і третинна профілактика). Предметом вивчення епідеміології є захворюваність — сукупність випадків хвороби на певній території в певний час серед певної групи населення. В епідеміології використовують поняття, що визначають кількісні критерії здоров'я. Основними з них є захворюваність і хворобливість.
Неінфекційні захворювання (НІЗ) – це хворобливі стани, які не передаються від людини до людини, тривало перебігають і повільно прогресують, а також погіршують психоемоційне і фізичне (соматичне) здоров’я. Вони постають як результат поєднаного впливу генетичних, фізіологічних, екологічних і поведінкових чинників. Головне завдання епідеміології неінфекційних захворювань полягає в накопиченні матеріалів та аналізі закономірностей виникнення та поширення неінфекційних захворювань, оцінці і зіставленні їх, професійному осмисленні і на підставі цього розробці раціональних підходів до профілактики захворюваності та летальності. Експертами ВООЗ доведений тісний взаємозв’язок НІЗ з умовами і способом життя та загальновизнаними чинниками ризику.Код та найменування спеціальності:
229 Громадське здоров’я
Рівень вищої освіти: Перший (бакалаврський)
Форма навчання:
Денна
Заочна
- Викладач: Брезицька Дануся Михайлівна
- Викладач: Хоронжевська Інна Станіславівна