Сучасний стан навчання в магістратурі характеризується розумінням соціальної та професійної ролі майбутнього словесника, і тому спрямовується не лише на здобуття галузевих і фахових знань, а й на розвиток в умовах магістратури дослідницьких умінь.

Педагогічну дослідницьку діяльність студентів слід розуміти як такий вид навчально-пізнавальної діяльності творчого характеру, що націлений на пошук, вивчення й пояснення фактів і явищ дійсності для набуття та систематизації суб’єктивно нових знань, що, у свою чергу, сприяє взаємозв’язку теорії з практикою, розвитку наукової інтуїції, здатності до наукової праці.

До навчального дослідження з мови, як і до наукового, висуваються вимоги: об’єктивність, відтворюваність, доказовість, точність, етапність. Воно будується на застосуванні специфічних методів, властивих лінгвістиці як науці, загальних наукових методів (аналіз, аналогія, дедукція, індукція, синтез, формалізація та ін.) і загальних філософських методів (принципи загального взаємозв’язку і розвитку, єдності протилежностей, взаємозалежності і взаємопереходу тощо).

Сутність дослідницького підходу до навчання правопису української мови полягає в органічному поєднанні його змістового й процесуального компонентів. Змістову основу курсу становить взаємозв’язок і взаємозумовленість змісту навчального матеріалу з правопису (аналіз лінгвістичних принципів українського правопису, характеристика розпізнавальних ознак орфо- і пунктограм, умови вживання, закріплення правописних норм, застосування їх у писемному мовленні) і технології навчання правопису як комплексу сучасних продуктивних методів і прийомів, що забезпечують оптимальну реалізацію процесуального компонента дослідницького підходу до навчання – творчої дослідницької й пошукової діяльності студентів (написання есе, укладання алгоритмів, різновидових таблиць, системний добір вправ відповідно до раціональної послідовності їх виконання, підготовка правописного матеріалу для відеороликів, презентаційного матеріалу з актуальних тем правопису тощо) , основна мета    якої – усвідомлене засвоєння правописних понять, явищ і закономірностей та використання набутих знань із правопису в майбутній професійній діяльності.